ТИСК НА ЖИТЕЛІВ ВІЙСЬКОВОГО МІСТЕЧКА

Після публікації заяв жителів військового містечка №254, що розташоване на території в/ч А-0799 в межах Віти-Поштової сільської ради, на жителів цього містечка почався тиск із боку не тільки представників місцевої влади, але й з боку керівництва самої в/ч А-0799.

26 лютого 2018 року в обідню пору в містечко приїхала група військових, котрі почали відключати постачання електроенергію людям, котрі проживають в службових квартирах. Незважаючи на морозну погоду (до -20С вночі), ці особи на момент появи активістів ГО “Сіверка” вже встигли відключити три квартири.

Нашими активістами була викликана поліція для фіксації спроби тиску та залякування наших активістів, котрі проживають на території містечка більше 30-ти років. Нижче на відео є можливість переконатися, що один із офіцерів, котрий добре обізнаний на тому, що діється навколо земель військової частини, бо із слів його соратників він є “юристом, котрий займався питанням судів першої та другої інстанції”, де наш голова Шульган разом із Мірошниченком та Пекарським “відсудили” землю військової частини на користь нашої громади. На жаль, тількі друзі, родичі (депутатів, голови та членів апарату сільради) та інші добрі люди, котрі не мають жодного відношення до нашої громади, поділили між собою майже 18 гектарів дорогої землі.

Як відомо, у вересні 2017 року Міністр видав наказ про передачу майна Міністерства, а саме чотирьох 8-ми квартирних будинків у комунальну власність. І саме у вересні Мінооборони програло апеляцію та дало зелене світло для дерибанщиків. Можливо, що це співпадіння, але хто із вас ще вірить в такі співпадіння?

Військовий юрист, котрого чомусь прислали на банальне відключення електроенергії у заляканих жителів військового містечка, уміло оперував фактами, документами та погрожував мешканцям містечка виселенням, відключенням всіх комунікацій тощо. Робив все для того, аби принизити та налякати людей можливими проблемами, добре знаючи, що цим людям нема куди подітися, бо це житло є все, що у них є.

Це замість того, аби власне відстоювати права та інтереси людей, котрі вірою та правдою служили інтересам нашої держави та мають повне право проживати в службовому житлі, котре надала їм військова частина під час проходження ними служби в ній.

По словам учасників групи по відключенню, то вони ще влітку 2017 року передали всі документи Мірошниченку Ю.В. для документального оформлення договірних відносин між в/ч А-0799 та жителями в/м №254. Але, на жаль, пан Мірошниченко був дуже зайнятий і не встиг за 6 місяців донести цю інформацію до людей, котрі думали, що вони є членами ГО “Об’єднання громадян “Зв’язківець”. На зборах, котрі пройшли 18 лютого і люди запитали його про його відповідальність перед ними за те, що він не відстоює їх інтереси, то пан Юрій заявив, що “ніяки вони не члени, бо не писали заяви”. Батько Мірошниченко, до речі, отримав майже 0,28 га землі військової частини. Ще пан Мірошниченко обіймає посаду заступника голови сільради Шульгана.

Ще виникає питання, а яким чином військова частина виступає поставщиком послуг для населення військового містечка? Як оприходувалися ті кошти, котрі люди заносили готівкою прямо в бухгалтерію військової частини? Чи не осідали ті кошти в кишенях тих людей, котрі зумисне програють судові процеси по земельним питання? Що ще може цікавого відкритися, якщо трохи глибше копнути цю історію?

Маємо надію, що викладеними питаннями зацікавиться прокуратура (військова та цивільна), а також інші компетентні органи, котрі мають змогу перевірити можливі факти нецільового використання коштів із метою власної наживи. Той факт, що керівництво в/ч А-0799 якимось чином зацікавлена у залякуванні жителів містечка говорить той факт, що один із військовослужбовців частини отримав земельну ділянку за рахунок земель в/ч А-0799.

Після приїзду поліції наші “герої” підключили назад всі відключені до того квартири та швидко забралися геть. Дуже добре, що зневірені люди цього містечка, котрих постійно залякують та обіцяють вигнати на вулицю, у котрих відібрали ті земельні ділянки, котрі вони обробляли більше 30-ти років, повірили в те, що в нашій країні можна добитися справедливості для себе. Але це можливо тільки тоді, коли ти станеш суб’єктом відносин і будеш відстоювати свої інтереси.

Неможливо допомогти тому, хто не хоче, аби йому допомагали.