Статтi

Рватися до корита

Відкрита відповідь та запитання до громади сіл Віта-Поштова та Юрівка.

3.05K
Просто гірко стає від того, що ми живемо в такому красивому місці, і у багатьох немає бажання зробити це село красивим та безпечним. Більшість сприймає ініціативи нашої команди як звичайне бажання прийти до влади. Як пишуть декотрі “свині” дорватися до “корита”.  
 
Я не заздрю тій людині, котра замінить Шульгана на його посту, бо насправді те “корито” уже геть розбите: останні гектари дорогої землі поділені між друзями та знайомими молодого голови, дороги треба ремонтувати, школу добудовувати, дитячий садок добудовувати, міняти вуличне освітлення на сучасне, будувати нові школи та дитсадки, треба створювати робочі місця та будувати інфраструктуру для створення інвестиційної привабливості території.
 
Як бачите тому, хто прийде до влади, не залишиться нічого, окрім працювати, працювати і ще раз працювати. Працювати на благо розвитку громади!
 
Шульган, коли йшов на посаду, чітко знав чому він йде в сільраду: ще з 2011 року він був у темі про землю військової частини. Якби ми вчасно не втрутилися, то на цій землі уже давно рили б котловани для багатоквартирних бетонних джунглів. Поки що нам вдається гальмувати цей процес і є надія на те, що ця земля повернеться у комунальну власність, і ми, як громада, зможемо правильно розпорядитися нею.
 
Наша команда готова приймати безпосередню участь у розвитку інтересів нашої громади. Це можливо зробити тільки тоді, коли ми маємо всі важелі впливу. Тому ми й робимо все для того, аби відновити справедливість та дати шанс нашій громаді на розвиток та процвітання.
 
Розумію, що багатьом не дає спокою моя особиста громадянська позиція та робота наших активістів. Я особисто роблю це, тому що мені не байдуже в якому селі будуть жити мої діти. І мені не байдуже в якому селі буду жити я.
 
У багатьох членів нашої команди є можливість жити в більш цивілізованих країнах та місцях, але ми всі вибрали наше село для свого проживання і ми будемо тут жити та рухати необхідні зміни в громаді. Любі зміни – це насамперед руйнування стереотипів, котрі склалися, це руйнування того звичного укладу життя, котрий задовольняє усіх до тих пір, поки більш активні люди не починають змінювати простір та творити нову історію села.
 
Ніхто не казав, що буде легко. Я знав це із самого першого моменту, коли більше року назад я сказав собі, що все таки треба уже щось починати робити в цьому селі, бо так далі не можна жити. Не можна їздити по розбитим дорогам, не можна жити в смітті, не можна дивитися на ці брудні та гнилі загорожі по центральним вулицям села, не можна миритися із банальною відсутністю центральної площі в селі та можливістю для людей збиратися та обговорювати питання розвитку нашого села.
 
Багато хто думає, що ми організувалися під крилом Іванова для того, аби він знову прийшов до влади. Сергій Васильович – самодостатня людина і сам може все організувати при його бажанні. Він може самостійно приймати будь-які рішення. Але він чітко розуміє, що вже ніколи не буде так, як колись було. Керувати громадою в період, коли є ресурс (дорога земля) – це одне, а коли немає нічого і треба працювати – це зовсім інша ситуація.
 
Ми прекрасно знаємо про ті оборудки із землею, котрі вела команда Іванова (там і наш Пекарський був) в 2010-х роках. Знаємо, що ці люди фактично роздерибанили за кілька років земель громади на більше ніж 15 мільйонів доларів. І тут постає запитання, котре чомусь мені задають: а де ж ви всі були, хто зараз критикує мої дії, коли проходив цей земельний дерибан? Нехай я тут, як кажуть “приблуда”, але де ж були корінні жителі? Чому мовчали та терпіли? На що надіялися? На що чекали? Яким чином закривали вам рот Іванов та його команда?
Думаю, що відповіді на ці, тепер уже риторичні, питання ховаються у ментальності місцевих жителів, котрі просто бояться казати своє “Ні!” представникам місцевої влади. А тих одиниць, котрі не бояться казати та писати про те, що зараз відбувається в громаді, відверто зневажають та критикують за їхню позицію.
Що поганого в тому, що я добиваюся аби повернути землі військової частини у комунальну власність та побудувати там школи, дитячі садки, музеї, парки, створити робочі місця для членів нашої громади? Що поганого в тому, що я пишу про обкрадання нашої громади на 1,2 мільйони гривень головою та бувшим директором КП? Що поганого в тому, що я я добиваюся справедливості для всіх членів нашої громади? Ми ж маємо право на розвиток нашої громади чи ні? Чи будемо далі жити в смітті, болоті, без світла та води?
Пропоную зібратися всім небайдужим членам громади найближчим часом та винести усі болючі питання по розвитку нашої громади. Пропоную сідати за стіл переговорів та разом думати яким чином буде розвиватися наше село. Тільки ми відповідаємо за те, в якому селі будуть рости та жити наші діти. І чим раніше ми це з вами зробимо, тим швидше разом прийдемо до спільної мети
Генплан війсьвої частини: 43 - дитячий садок, 44- школа, 45 - школа
Генплан військової частини: 43 – дитячий садок, 44- школа, 45 – школа
План будівництва багатоповерхівок у Віті-Поштовій
План будівництва багатоповерхівок у Віті-Поштовій
Вкрадені землі у громади Віта-Поштова
Вкрадені землі у громади Віта-Поштова
 
 
 
 
Гайдамака Любомир

Залишити відповідь